 |
| 26.08.2026 |
26 серпня 2026 року в межах Серпневих студій відбувся воркшоп «Методика формування позитивного здоров’я дітей і підлітків на уроках фізичної культури», присвячений переосмисленню рухової діяльності як простору, у якому формується не лише фізичне, а й психоемоційне та соціальне благополуччя дитини.
Як проходив воркшоп
Учасники не залишалися пасивними слухачами — вони досліджували власний досвід безпосередньо через рух. Під час практичних завдань педагоги виконували, змінювали й порівнювали звичні рухові вправи, спостерігаючи, як зміна умов, темпу, способу виконання чи взаємодії впливає на досвід людини.
Одним із центральних акцентів воркшопу стала зміна педагогічного фокусу: від «правильного виконання вправи» до того, що переживає дитина під час рухової діяльності.
Ключові ідеї
Під час воркшопу учасники працювали з ідеєю позитивного здоров’я як багатовимірного явища. У центрі уваги були:
- фізичне благополуччя;
- психоемоційне благополуччя;
- соціальне благополуччя;
- когнітивно-усвідомлене ставлення до здоров’я;
- самооцінка та почуття компетентності;
- резильєнтність;
- мотивація до рухової активності;
- інклюзивна включеність.
Особливу увагу приділено інклюзивній включеності. Її було представлено якість середовища, у якому дитина може діяти, має право брати участь, отримує повагу та необхідну підтримку.
Важливий педагогічний орієнтир воркшопу — змінювати умови так, щоб вправа працювала на позитивне здоров’я, а не просто вимагати від дитини виконати її за єдиним заданим алгоритмом.
Практичні вправи
Під час практикуму педагоги випробували різні способи збагачення рухового досвіду: змінювали параметри ходьби та бігу, використовували геометричні маршрути, змінювали положення тіла, працювали із заплющеними очима, регулювали дихання, виконували «фізкультурні викрутаси», «словорухи», «порційний рух» та «рухову рулетку».
Окремий практичний блок було присвячено «інклюзивному редактору». Учасники аналізували звичайну інструкцію педагога та шукали, що в ній може обмежувати доступність, участь, повагу до гідності або необхідну підтримку дитини.
Альтернативна інструкція вже передбачала можливість обрати місце старту, спосіб руху та власний темп, отримати додатковий час або підтримку, а також завершити завдання й підтримати інших учасників.
Що отримали учасники
Учасники отримали інструмент педагогічного аналізу власної практики.
Відтепер звичне завдання можна розглядати через запитання: Чи доступне воно дитині? Чи збережено її повагу та гідність? Чи залишається вона активним учасником? Чи отримує необхідну підтримку?
Такий підхід допомагає педагогу побачити за вправою дитину, її досвід, емоції, можливості, потреби та бажання продовжувати рухатися.
Завершальний акцент
Воркшоп став простором професійного переосмислення: одна й та сама вправа може створювати зовсім різний досвід для різних дітей. Тому завдання педагога — створити такі умови, у яких кожна дитина матиме можливість залишатися в діяльності, відчувати власну спроможність, взаємодіяти з іншими та отримувати позитивний досвід.
Адже, як підкреслювалося під час воркшопу, вісім зон педагогічної уваги — це вісім напрямів, через які педагог може побачити досвід дитини.
Саме з такого погляду рухова діяльність перетворюється з набору вправ на простір формування позитивного здоров’я, включеності та життєстійкості дітей і підлітків.
У воркшопі брали участь 124 педагога із закладів освіти різного типу.
Керівник воркшопу - Олена АКСЬОНОВА.
